<< Главная страница

Джойс Керол Оутс. Залицяння, липень, 1953


© Oats, J.C. 1996, The New Yorker, Feb. 26 - Mar. 4, 1996.
© Снiгур, Сергiй. 2001. Вперше переклад надруковано у часописЁ "ВсесвЁт", 2000, No3-4, с.12-13.


По вопросам, связанным с использованием перевода, обращайтесь к переводчику:
E-mail: hopeodessa@farlep.net; sserhiy@inbox.ru.
почтовый адрес: Украина, 65063, Одесса-63, п/я 607,


Джойс Керол Оутс

ЗАЛИЦЯННЯ, ЛИПЕНЬ 1953.

ПЁвтора дня в автомобЁлЁ шляхом на пЁвнЁч з Пенсаколи, що в штатЁ Флорида.
МЁй батько молодий, у нього плаский живЁт, йому не сидиться спокЁйно за кермом.
Зараз вЁн у цЁвЁльному - шортах кольору хакЁ Ё тенЁсцЁ.
Моя мати на задньому сидЁннЁ нашого "шевроле" з моїм братом, п'ятимЁсячним немовлям.
ДовгЁ години їзди, вЁкна опущенЁ, щоб впустити хвилЁ яскравого спекотного повЁтря.
Вже вечЁр, але ще й досЁ тепло, вогко як пара з рота.
СлЁпучий мЁсяць на небЁ рЁже очЁ.
В КентуккЁ, на околицЁ безЁменного мЁстечка, бензоколонка Ессо Ё кафе. НЁчнЁ метелики вихорем мчать у свЁтлЁ, густо, як снЁжинки.
ЗацЁпенЁла вЁд сну. ВЁї злиплися. Моя шия заслабка, щоб вЁдЁрвати голову вЁд липкої вЁнЁлової спинки сидЁння.
Мати пЁшла з немовлям до жЁночого туалету, щоб помЁняти мокру пелюшку.
Батько в кафе, п'є молоко, три, чотири високЁ, налитЁ по вЁнця склянки холодного молока; вЁн ще не покинув тренуватися.
(Хоча минулого тижня вЁн програв бЁй за звання чемпЁона армЁї США в напЁвважкЁй вазЁ. Нам не можна було прийти подивитися, вЁн казав, що ми зурочимо його, але це вже Ёнша ЁсторЁя.)
Мене будить запах бензину.
І технЁк, що вичавлює рЁдину на вЁтрове скло.
ПотЁм промасленою ганчЁркою вЁн рЁзкими неправильними колами стирає геть комах, що залЁпили скло, залишаючи переливчастий масляний вЁдблиск.
МЁцний м'язистий, чоловЁк майже однолЁток мого батька, може, молодший за нього.
Обличчя дуже брудне, як футбольний м'яч. ЧорнЁ баки в'ються по його щоках. ЗаморенЁ очЁ.
ВЁн обережно прослизає на мЁсце водЁя, смердячи потом, мастилом, бензином, перевЁряє двЁрники вЁтрового скла, потЁм сигнали поворотЁв.
Вражений "шевроле" моделлю 1952 року. Як така тримається на дорозЁ? питає вЁн.
Вдягнений у затвердЁлу вЁд бруду унЁформу Ессо, поверх неї шкЁряний жилет з металевими заклепками, а його татуйованЁ бЁцепси випуклЁ, як груди у дорослої жЁнки.
Стискає кермо, начебто їде замЁсть мого батька.
Вимовляє слова так, що я спочатку нЁчого не зрозумЁла, говорить повЁльно, ця його гугнява солодкава пЁвденна вимова, я вже було подумала, що вЁн блазнює, щоб розсмЁшити мене. І я таки засмЁялася, захихотЁла тремтливо, з придиханням.
Тикає мене вказЁвним пальцем у ключицю: "Сплюха?"
Питає, де це ви їдете?
Кажу йому, до Буффало.
- Буфло - це де?
- Буффало, штат Нью-Йорк.
- Їдете з Флорди?
Я вЁдповЁдаю: "Так, мЁй тато демобЁлЁзувався з американської армЁї, де був капралом Ё зараз їде додому".
- Чи був вЁн на вЁйнЁ? В Креї?
- Так, - кажу я. МЁй голос звучить гордо. - І не був поранений.
МенЁ дванадцять рокЁв. Худа, плоскогруда, кЁстлявЁ зап'ястки, що вЁн може взяти їх у кЁльце, зЁмкнувши навкруги свої великий Ё вказЁвний пальцЁ.
ЧисленнЁ твердЁ прищики пЁд чубчиком на моєму лобЁ печуть, як червоний перець.
Моє темне волосся зЁбране ззаду в масний "кЁнський хвЁст", закрЁплене гумовою зав'язкою, яку закрутили вправнЁ пальцЁ моєї матерЁ.
На менЁ зЁм'ятЁ шорти, махрова блузка, що одягається через голову, плетенЁ сандалЁ Ёз засЁкЁв Вулворта.
Я теж спЁтнЁла, тому сильно затиснула пухнастЁ пахви.
ВЁн нахиляється ближче, говорить:
- Люба, а ти приваблива, скЁльки тобЁ рокЁв?... - а я витрЁщилася з застиглою вЁд переляку посмЁшкою.
ВЁн говорить таким притишено-манЁрним голосом, немовби хоче, щоб нЁхто не пЁдслухав, нЁбито хтось є тут так близько, щоб пЁдслухати, бо ж нЁкого немає: "Гей, ти знаєш?.. люба?.. на тобЁ сидить такий летючий тарган... обтрушує спереду мою блузку, обережно, зовнЁшньою стороною брудної вЁд мастила руки... п'ятидюймовий тарган, такий, що КУСАЄТЬСЯ. Га-га-га".
Але це лише жарт, вЁн регоче.
Переднє сидЁння шевроле гойдається вЁд його реготу.

Так це було вперше. НЁколи не забудеш того, хто був перший.




Джойс Керол Оутс. Залицяння, липень, 1953


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация